Допомога на поховання військовослужбовця: що оплачує держава і куди звертатися

Похорон військовослужбовця, який загинув або помер під час служби, родина не організовує сама: це робить військова частина, перевезення тіла оплачує держава, а витрати на ритуальні послуги й надгробок компенсують. Нижче — що саме оплачують, куди звертатися і чим допомога на поховання відрізняється від одноразової грошової допомоги. Матеріал звірено з роз’ясненнями Міністерства у справах ветеранів і Міністерства оборони станом на 23 жовтня 2026 року.

Коротко: хто що оплачує

Що робить і оплачує військова частина

Наказом по частині призначають комісію з організації поховання: заступника командира, офіцерів штабу й підрозділу, де служив загиблий. Командир того ж дня повідомляє військового комісара, а той — близьких родичів і разом з ними узгоджує місце, час і порядок поховання.

За рахунок військової частини купують:

• труну (за потреби — оцинковану);
• подушку й похоронне покривало;
• санітарний мішок і транспортувальний ящик, якщо вони потрібні;
• надгробний хрест;
• ритуальний вінок;
• державний прапор — після поховання його передають близьким родичам.

Частина також може оплатити інші ритуальні послуги: написи на надгробному хресті й на траурних стрічках вінків, кремацію. Ховають військового в польовій або парадно-вихідній формі, яка йому належала; якщо її неможливо використати, видають новий комплект.

Перевезення тіла до місць прощання, поховання або кремації, зокрема з-за кордону, оплачує державний бюджет. Труну супроводжує команда з двох–чотирьох військовослужбовців. Тих, хто загинув чи помер під час служби, ховають з військовими почестями за Статутом гарнізонної та вартової служб, до почесного ескорту призначають військовий оркестр.

Джерело: пам’ятка Мінветеранів щодо організації поховання загиблих військовослужбовців.

Компенсація витрат на ритуальні послуги й надгробок

Сім’ям і батькам військовослужбовців, які загинули або померли під час служби, компенсують витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробка — у розмірі п’яти прожиткових мінімумів на одну особу, встановлених на дату загибелі. Підстава — пункт 7 постанови Кабміну від 22 травня 2000 року № 829.

У 2026 році прожитковий мінімум — 3 328 ₴, тож компенсація становить 16 640 ₴.

Звертатися — до військової частини або до управління соціального захисту за місцем проживання. Куди саме, залежить від того, чи мав загиблий посвідчення учасника бойових дій. Збережіть договір-замовлення й квитанції від ритуальної служби — вони знадобляться.

Для військової частини зазвичай потрібні:

• заява;
• повідомлення про смерть від командира частини;
• свідоцтво про смерть і свідоцтво про поховання;
• витяг з Державного реєстру актів цивільного стану на поховання на ім’я виконавця волевиявлення;
• лікарське свідоцтво про смерть і довідка про причину смерті;
• паспорт та ідентифікаційний код;
• документи про спорідненість (свідоцтво про шлюб чи народження) або нотаріальна довіреність від родичів;
• банківські реквізити.

Для управління соціального захисту:

• заява;
• свідоцтво про смерть і свідоцтво про поховання;
• паспорт та ідентифікаційний код;
• банківські реквізити;
• квитанція або договір-замовлення з ритуальною службою;
• посвідчення учасника бойових дій загиблого.

Безоплатне поховання учасника бойових дій

За законом безоплатно ховають учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Гроші на це виділяють з обласних бюджетів і бюджетів Києва та Севастополя, а порядок фінансування чи відшкодування визначає місцева влада. Сам порядок безоплатного поховання затвердила постанова Кабміну від 28 жовтня 2004 року № 1445.

Безоплатно надають:

• оформлення договору-замовлення;
• доставку предметів похоронної належності;
• автокатафалк і автобус супроводу;
• перенесення труни;
• організацію поховання і проведення ритуалу;
• труну й вінок з траурною стрічкою;
• копання могили;
• кремацію, урну і поховання урни з прахом.

Вартість цих послуг не може перевищувати середню ціну в регіоні. Додаткові послуги понад цей перелік оплачує родина або людина, яка взялася поховати.

Поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі

НВМК — місце почесного поховання захисників і захисниць України. Там можуть поховати тих, хто безпосередньо брав участь у бойових діях, Героїв України з орденом «Золота Зірка» (з 2014 року), повних кавалерів орденів Богдана Хмельницького та «За мужність», учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, миротворців та інших осіб, визначених законодавством.

Почесне поховання держава організовує безоплатно: перевезення труни або урни, поховання і ритуал, місце, копання могили, тимчасовий і постійний надмогильний знак (постійний встановлюють через рік), напис і портрет, довічний догляд за могилою.

Заяву подають до ДУ «Національне військове меморіальне кладовище» (Київ, вул. Павлівська, 29) не пізніше ніж за 3 робочі дні до дати поховання. Потрібні оригінал свідоцтва про смерть, паспорт виконавця волевиявлення або людини, яка взялася поховати, документ про статус загиблого, відомості про місце й дату народження, фотографія і контакти замовника. Далі укладають договір. Порядок затверджено постановою Кабміну від 30 вересня 2022 року № 1109. Джерело: Голосіївська РДА — як здійснити поховання на НВМК.

Одноразова грошова допомога — окрема виплата

Її часто плутають з допомогою на поховання, але це інша виплата. Якщо військовослужбовець загинув під час виконання обов’язків служби в період воєнного стану, сім’я має право на одноразову грошову допомогу не менше 15 млн ₴ (постанова Кабміну від 28 лютого 2022 року № 168). Заяву подають до ТЦК та СП, строк — три роки з дня смерті, сума ділиться порівну між членами сім’ї.

В інших випадках діє постанова Кабміну № 975: 750 прожиткових мінімумів, якщо смерть настала під час виконання обов’язків служби, і 500 — якщо вона пов’язана з проходженням служби. У 2026 році це 2 496 000 ₴ і 1 664 000 ₴. Деталі — у роз’ясненні Міноборони.

Якщо помер військовий пенсіонер

Якщо людина вже звільнилася зі служби й отримувала військову пенсію, допомогу на поховання платить Пенсійний фонд: три місячні пенсії, але не менше 16 640 ₴ у 2026 році, строк звернення не обмежений. Як її оформити і що платять за інших, — у статті «Допомога на поховання: хто, скільки і куди звертатися».

Часті питання

Хто оплачує поховання військовослужбовця?

Організовує похорон і купує ритуальні предмети військова частина, перевезення тіла оплачує державний бюджет. Витрати родини на ритуальні послуги й надгробок компенсують — 16 640 ₴ у 2026 році.

Яка сума допомоги на поховання військового у 2026 році?

Компенсація на ритуальні послуги й надгробок — 16 640 ₴: п’ять прожиткових мінімумів по 3 328 ₴. Одноразова грошова допомога у разі загибелі рахується окремо: не менше 15 млн ₴, якщо військовий загинув під час виконання обов’язків служби у воєнний стан.

Чи входять 15 млн ₴ у витрати на похорон?

Ні. Це окрема виплата сім’ї, яку оформлюють через ТЦК та СП. Похорон організовує й частково оплачує військова частина, перевезення — держава, а решту витрат компенсують.

Чи можна кремувати військового за рахунок частини?

Так. Серед ритуальних послуг, які може оплатити військова частина, роз’яснення Мінветеранів прямо називає кремацію, а перевезення тіла до місця кремації оплачує держава. У Києві та області кремацію проводить Київський крематорій на Байковій, 16 — про порядок і пакети читайте на сторінці «Кремація в Києві».

Хто має право на поховання на НВМК?

Захисники й захисниці, які брали безпосередню участь у бойових діях, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, Герої України з орденом «Золота Зірка» (з 2014 року), повні кавалери орденів Богдана Хмельницького та «За мужність», миротворці та інші особи, визначені законодавством. Поховання там безоплатне.

Джерела та актуальність

Матеріал перевірено 23 жовтня 2026 року за пам’яткою і роз’ясненням Міністерства у справах ветеранів, роз’ясненням Міністерства оборони щодо одноразової грошової допомоги та інформацією Голосіївської РДА про НВМК. Правила й суми можуть змінюватися, тому перед поданням документів звірте інформацію з військовою частиною, ТЦК та СП або управлінням соціального захисту. Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію цих установ.